&feature=player_embedded" rel="width[1024];height[768]" target="_blank">
В коледжі часто проводяться цікаві зустрічі з провідними вченими, досвідченими керівниками, фахівцями-практиками, видатними людьми Прикарпатського краю та України. 20 вересня 2013 р. в коледжі на запрошення студентів членів осередку товариства «Просвіти» ім. Т.Шевченка виступив Роман Іваничук.
Роман Іванович Іваничук народився 27 травня 1929 в селі Трач (тепер Косівського району Івано-Франківської області України) в сім'ї учителя. Вдома у батька була велика бібліотека, тому з дитинства Роман багато читав.
Навчався у початковій школі в с. Трач, від 1942 року в Коломийській гімназії, перетвореній у Коломийську СШ № 1, яку закінчив у 1947 р. На бажання батька вступив на геологічний факультет Львівського університету, але покинув, оскільки прагнув здобути філологічну освіту. 1 рік пропрацював учителем початкової школи в с. Трач. У 1948 р. знову вступив до Львівського університету на українську філологію, але через те, що не хотів йти до комсомолу і на свята ходив у вишиванці, на нього був написаний донос і в 1949 р. Романа Іваничука виключили з університету за «антирадянську діяльність». Відслужив 3 роки в армії (в Азербайджані) і в 1953 р. поновився у Львівському університеті, який закінчив у 1957 році. Поїхав працювати учителем української мови і літератури у с. Щирець Львівської області. Там продовжив писати, вступив до Спілки письменників УРСР. В літературі вважав своїми учителями Василя Стефаника,Михайла Коцюбинського та Ірину Вільде, також у ранній період творчості перебував під великим впливом творів Івана Керницького.
Нагороди та премії:
• Звання Герой України з врученням ордена Держави (16 січня 2009) — за самовіддане служіння Україні, значний особистий внесок у духовне відродження Української держави, плідну літературну і громадську діяльність[1] • Орден «За заслуги» II ст. (29 вересня 2006) — за значний особистий внесок у соціально-економічний і духовний розвиток Львова та з нагоди 750-річчя заснування міста[2] • Орден «За заслуги» III ст. (8 грудня 1998) — за вагомий особистий внесок у збагачення національної культурної спадщини України, вагомі творчі здобутки і активну громадську діяльність[3] • Заслужений працівник культури України (3 грудня 1993)[4] • Відзнака Президента України — ювілейна медаль «20 років незалежності України» (19 серпня 2011)[5] • Державна премія УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1985)
Доповідач звернув увагу на те, що майбутнє України в руках освічених, духовно багатих молодих людей. Зустріч сприяла кращому усвідомленню у студентському середовищі неоднозначності процесів формування державності, інтересів пересічних громадян та взаємодії для блага суспільства і кожної людини.